Поради для батьків

Вправи, допомагають швидко повернутися до дійсності у кризових ситуаціях. Це прості техніки, які можуть здатися дещо примітивними, але насправді є дуже дієвими.

1. Відновіть дихання з допомогою вправи «Свічка-Квітка»: задуваєте уявну свічку (довгий видих), вдихаєте аромат уявної квітки (мінімум 8 разів)
2. Випийте склянку води маленькими ковтками, або хоча б змочіть ротову порожнину.
3. Торкніться будь-якої поверхні
Дотик до чогось реального допомагає заземлитися. Бажано не просто торкнутися, а описати подумки, яка саме поверхня: гладка, холодна, шорстка тощо.
4. Назвіть 6 кольорів, які ви бачите прямо зараз. Знайдіть 5 найменших предметів та 5 найбільших. Знайдіть очима 5 предметів різної текстури
Ця техніка допомагає подолати синдром тунельного зору, який виникає при сильному стресі
5. Порахуйте від 20 до 0 вголос
При зворотній лічбі активізуються лобні долі мозку, але будь-яке кризове дихання починається не з вдиху, а з довгого видиху, тому перед початком лічби треба видихнути.
6. Оцініть температуру приміщення та власного тіла
Термомоніторинг допомагає повернутися в тіло. Запитайте себе, холодно вам чи жарко. В кризових ситуаціях у людини зникає чутливість тіла, тому треба свідомо повертати собі відчуття температури
7. Притисніть руки або спину до стіни
Це допомагає заземлитися і відчути зовнішню точку опори. Можна також повідтискатися від підлоги або «позабивати цвяшки п’ятами»
8. Зробіть вправу «Метелик»
Щоб повернути собі відчуття власного тіла, схрестіть руки перед собою та покладіть долоні собі на плечі й почергово постукуйте ними

Також відновити спокій допомагають:
- спів або мугикання
- масаж очних яблук подушечками долонь
- почергове напруження і розслаблення різних частин тіла (особливо, якщо ви довго сидите в одній позі й не маєте можливості порухатися) .

Не менш важливо дозволяти собі жити звичайним життям, коли ви перебуваєте у відносній безпеці. Для нормалізації психіки потрібне відчуття, що ви можете контролювати хоча б якусь частину свого побуту.

Тому не можна відмовлятися від звичних дій та щоденних ритуалів:
- приймайте душ, як тільки випадає можливість, щоб «змити» з себе тривогу і стрес
- спіть, коли це можливо
- плачте, коли хочеться, це допомагає скинути напругу
- лайтеся, якщо це допомагає вам випустити агресію і заспокоїтися (але потурбуйтесь, щоб поруч не було людей, яких це може налякати)
- виконуйте хоча б мінімальні фізичні вправи, щоб підтримувати тіло в тонусі
- по можливості, займайтеся буденними речами: готуйте їжу, дивіться фільми, грайте з дітьми в ігри (чи навіть з дорослими, наприклад, у монополію) тощо
- дотримуйтеся інформаційної гігієни, читайте новини декілька разів на день, а не кожні 5 хвилин
- жартуйте, переглядайте гумористичні дописи та меми на злобу дня. Гумор - прекрасний захисний механізм психіки.

Найважливіше зараз — робити свій стрес експертним. Стрес стає експертним, коли ви розумієте, як можна з ним боротися і функціонувати далі.

Ви маєте навчитися опановувати себе в стресових ситуаціях, щоб залишатися підтримкою для своїх близьких і продовжувати працювати на благо нашої благословенної України.

Як керувати негативними емоціями: поради та практики

Значна частина життєвих проблем має безпосередній зв’язок із невмінням контролювати свої негативні емоції. Відчуття негативних емоцій, як от гніву, тривоги, суму, протягом тривалого часу може реально погіршити наше здоров’я та якість життя.

Однак негативні емоції — це не зло. Це всього лише психофізіологічна реакція організму, який таким способом сигналізує нам про проблему.

Коли ми переживаємо раптову втрату, шок, невдачу, ніколи не потрібно придушувати свій емоційний стан. Чим сильнішими будуть емоції, які ми відчуваємо, тим більше уваги ми будемо звертати на те, що їх викликає.

Саморегуляція психоемоційного стану

Уміння регулювати свої емоції — це важлива навичка. Процес її набуття умовно можна розділити на такі етапи:

помітити, що відчуваєш якусь емоцію;

визначити та назвати емоцію;

спробувати прийняти її та не намагатись одразу її позбутися;

якнайкраще вивчити її;

спробувати відділитися від емоції;

опанувати навички керування емоцією.

Що робити при появі негативної емоції

Сконцентруйтеся на диханні — під час роздратування дихайте повільно та глибоко. Це допоможе досягти спокійного та гармонійного стану.

Збільшіть фізичне навантаження — чим інтенсивнішим воно буде, тим швидше відбудеться перехід від негативних думок до концентрації на тому, що відбувається.

Зосередьтеся на реалізації побутових та робочих завдань — повсякденні справи допоможуть відволіктися від проблем і переосмислити те, що відбулося.

Гумор — найкращі ліки. Спробуйте перевести все в жарт. Це допоможе заспокоїтися та розрядити обстановку.

Дотримуючись таких нескладних рекомендацій, ви навчитеся керувати власними емоціями. Це значно спростить вам життя і головне — наповнить його спокоєм і позитивом.

Джерело: Володимир Казанцев, психоаналітик

Як полегшити почуття самотності

Перший крок – це зрозуміти, чи є для вас проблемою відсутність у вашому житті стійких емоційних зв'язків, адже багатьом людям цілком комфортно в такому стані. Тому змушувати себе вести активне соціальне життя – не варто. Йдіть за своїми відчуттями.

Якщо почуття самотності таки сильно впливає на якість вашого життя, для початку прийміть це. Лише визнавши проблему, можна почати з нею працювати.

📍Знайомтеся з новими людьми. Хай це буде коротка розмова з баристою в кав'ярні поруч із домом чи листування з кимось новим у соціальних мережах.

📍Намагайтеся частіше знаходитися серед інших людей. Дослідження показують, що прогулянки зменшують симптоми тривоги та депресії, підвищують настрій. Під час прогулянки поспостерігайте за тим, що відбувається навколо, і спробуйте відчути себе частиною подій навколо.

📍Знайдіть собі нове хобі. Коли людина захоплена якимось процесом, це дозволяє заглушити негативний внутрішній монолог, який багато в чому сприяє відчуттю смутку й ізольованості.

Джерело: психоаналітик Володимир Казанцев

#психологія #самотність #рекомендації_психолога #саморефлексія

⚡️Грім під час війни: як підготувати дітей, щоб вони не злякались

🟢Травень та червень в Україні (і не тільки) зазвичай сповнений дощами, які час від часу перериваються гуркотом грому. І такі несподівані «вибухи» без оголошення тривоги можуть лякати, як дітей, так і дорослих.

Особливо зараз, коли обстріли почастішали і їх можна чути не тільки вночі, але і вдень.

➡️ Враховуючи це, ми маємо завчасно попереджати дітей і разом готуватись до гучних звуків, які може влаштовувати нам природа.

💬 Психологиня Світлана Ройз пропонує наступні дії, які можуть стати у нагоді в таких ситуаціях👇:

📌 Нагадати собі і дітям, що це не вибухи. Що ми в безпеці.

📌 Показувати діточкам на небо і говорити: «Дивись, бачиш хмари, вони не просто дощові, може бути сильна злива. Пам'ятаєш, що буває під час зливи? Грім та блискавка.
Це точно не вибухи. Вони можуть нагадувати вибух, але це грім. Ми точно в безпеці».

📌 Рахувати разом, скільки секунд від блискавки до грому.

📌 Під кожний грім вітати його, плескаючи в долоні.

📌 Грати в "ловців блискавок" і плескаючи в долоні, наввипередки ловити їх та уявляти, що ви складаєте їх в банку, чи коробку.

📌 Варіант «ловців блискавок» - ловити і перенаправляти їх в уяві на техніку ворога;

📌 Дивитись на інтерактивну мапу блискавок і контролювати їх переміщення.

🧩 Логіка така: процес потрібно взяти під свій контроль, перехопити активністю префронтальної кори активність лімбічної системи.

А саме - рахувати, свідомо робити рухи, вигукувати обрані фрази.

🔶 Наведені приклади і вправи орієнтовані більше на дітей, але ти можеш переробити їх і під свою «внутрішню дитину». Обрати або придумати, що саме для тебе буде стабілізуючим і заспокійливим.

І нехай літні зливи будуть очищуючими і зцілюющими, а не лякаючим.

Джерело: група Фейсбук "Психолог на звʼязку"

🦋Один чоловік приніс додому кокон метелика і став спостерігати за ним. Прийшов час, і кокон почав потроху відкриватися. Новонароджений метелик кілька годин щосили намагався вибратися через утворену вузьку щілину, але все було марно. Здавалося, що метелик припинив боротьбу, і далі вибиратися у нього не було сили

Тоді чоловік вирішив допомогти бідному метелику і трохи надрізав кокон. Метелик враз з легкістю вийшов назовні. Але крильця його були слабкі і покручені, вони не могли підняти маленьку істоту

Чоловік продовжував спостерігати за метеликом в надії, що ось-ось його крила розправляться і стануть наскільки сильними, що дадуть йому змогу злетіти. Але цього так і не відбулося

Метелик назавжди залишився зі слабкими покрученими крильцями. Він міг тільки повзати, літати йому вже не судилося

У своїй доброті і поспішності чоловік не усвідомлював одного… Тісний кокон і необхідність боротися, щоб вибратися назовні через вузеньку щілину, - все це було задумано Матінкою-Природою. Тільки так рідина з тільця метелика потрапляє в крила, і, коли комаха опиняється на волі, вона готова до польоту 🦋

"Притча про метелика"

Дуже часто боротьба - це те, що нам необхідно для того, щоб зміцніти. Не приклавши зусиль і не пройшовши через особисті випробування, людина може так і залишитися у своєму коконі. Або, якщо хтось весь час буде «підрізати кокон» і «причиняти добро», людина може лишитись залежною від інших та неспроможною на власні польоти

У кожного із нас – свій шлях трансформації, і ніхто, замість нас самих, пройти його не може

І, найчастіше, періоди, де нам найважче всього, є перехідним етапом росту, пройшовши який, ми виходимо на новий рівень особистісного розвитку

Психологиня Анна Паливода

#інкурсія #терапіясловом #психологія #трансформація #самопізнання #аналітичнапсихологія #проективніметоди #мотивація #притчі #самоактуалізація

Навіщо дітям кордони

Проблеми, що виникають через відсутність кордонів:

- Нездатність сказати «ні» людям, яким нічого не варто образити іншого, і покласти край їх образливій поведінці.
- Власні згубні звички. Невміння приймати відмову від інших і поважати встановлені ними рамки.
- Нездатність заради досягнення певних цілей і завдань перемогти в собі бажання потурати власним примхам.
- Прагнення мати справу з безвідповідальними або здатними образити іншу людину людьми, намагаючись при цьому «вплинути» на них.
- Бажання взяти на себе відповідальність за життя інших.
- Здатність легко виявитися об'єктом маніпулювання або «іграшкою» в чужих руках.
- Невміння зближуватися і налагоджувати близькі відносини з іншими людьми.
- Нездатність бути щирим з близькими.
- Нездатність відстоювати свою думку і продуктивно вирішувати виникаючі конфлікти.
- Прагнення грати роль жертви, замість того щоб ставити перед собою конкретні цілі і відчувати себе господарем свого життя.
- Схильність до шкідливих звичок і нав'язливих станів. Невміння довести розпочату справу до кінця.

Якості особистості, що формуються при наявності кордонів

- Чітке відчуття того, хто вини такі.
- Уявлення про те, за що вони відповідають.
- Здатність самим робити вибір.
- Розуміння того, що якщо зроблений правильний вибір, то все складеться добре, а якщо неправильний, то їм доведеться зустрітися з наслідками.
- Можливість пізнати справжню любов - любов, засновану на волі.

Якщо ви хочете дізнатися принципи і правила формування особистісних кордонів у дітей читайте книгу Г. Клауд, Д. Таунсенд «Діти: кордони, кордони». Деякі витяги пропоную вашій увазі.

Діти потребують батьків, які стануть їх зовнішніми кордонами, будуть їх поправляти, обмежувати, дотримуватися причинно-наслідкових зв'язків до тих пір, поки їх зовнішні кордони не перетворяться у внутрішні.

Межі, або їх ще називають рамки, це ті непорушні правила, підвалини які допомагають кожному з нас відчувати свою цілісність, впевненість в собі і інших. Це чітке уявлення про те, що можна і чого не можна допускати в ставленні до себе і інших людей; ясне бачення того, де «я починаюся і де закінчуюся».

Дитині необхідно відчувати межі дозволеного, вона спирається на схвалення або осуд, як на стіни.

Одне з основних призначень батьків - навчити дітей бути відповідальними за свою особистість, здоров'я, успішність, щастя.

©Іванова Вікторія

Емоційна регуляція
Як керувати своїм емоційним станом?

Емоційна регуляція - це усвідомлена зміна чи подолання актуального емоційного стану: хвилювання, відчаю або сильної радості. Проте методи, до яких люди вдаються, аби регулювати свій емоційний стан, різні. Серед них є так звані здорові стратегії та нездорові.

🟢 Здорові стратегії:

– медитація
– участь у терапії
– обговорення емоцій з близькими
– ведення щоденника емоцій
– фіксування випадків, коли потрібна перерва та тимчасове зниження соціальної активності
– гігієна сну

🔴 Нездорові стратегії:

– самоушкоджуюча поведінка
– зловживання алкоголем та психоактивними речовинами
– емоційне харчування
– надмірне використання соціальних мереж
– соціальна ізоляція

Будьте уважними до свого емоційного стану та слідкуйте за поведінкою і звичками як власними, так і близьких. Можливо, певні дії людини поруч вказують на поганий емоційний стан та необхідність допомоги.

Джерело: доктор філософії, дослідник та викладач психології Сол Маклеод

#психологія #інкурсія #емоційнарегуляція #емоції #психологічнірекомендації

Коли знайома чи близька людина переживає втрату, поряд із бажанням підтримати може виникати страх сказати та зробити щось не так. Як відсторонення від ситуації, так і надмірна нав’язливість з нетактовними порадами чи недоречними коментарями, можуть завдати додаткового болю. І навпаки – прояви щирої підтримки та допомоги від оточення є важливими та навіть необхідними для поступового зцілення та інтеграції втрати.

Як же коректно надавати підтримку і спілкуватися з людиною в горюванні?

🔹Визнавай ситуацію. Наприклад, ти можеш сказати: «Я знаю, що твій батько загинув». Тим, хто горює, важливо відчувати, що їхню втрату визнають, що про це можна говорити, і що їхні близькі люди не будуть забуті.

🔹Будь щирим/ою в спілкуванні. Не намагайся знецінити втрату, пропонувати спрощені рішення або давати небажані поради. Набагато краще просто вислухати або зізнатися: «Я не знаю, що сказати, але я хочу, щоб ти знав/ла, що мені небайдуже».

Хоча багато хто з нас турбується про те, що сказати людині, яка горює, - насправді важливіше її вислухати.

🔹Виявляй свою небайдужість. Наприклад: «Мені прикро чути, що це сталося з тобою», «Я співчуваю твоїй втраті». Не слід змушувати людину відкритися, але важливо дати зрозуміти, що ти готовий/а її вислухати, якщо людина захоче поговорити.

Людям, які горюють, може бути важливим розповідати історію про те, як помер їхній близький знову і знову, іноді в найдрібніших подробицях. Наберись терпіння. Повторення – це спосіб опрацювати та прийняти смерть.

🔹Запитуй, як почувається людина. Якщо ти пережив/ла подібну втрату, поділись власним досвідом, якщо вважаєш це доречним. Однак пам’ятай, що горе – це дуже індивідуальний досвід. Немає двох людей, які відчувають однаково, тому не стверджуй, що «розумієш» людину, і не порівнюй своє горе з її.

🔹Будь готовий/а мовчати. Не тисни, якщо людина не хоче говорити. Якщо не знаєш, що сказати, просто встанови зоровий контакт, стисни руку або заспокійливо обійми.
Іноді найголовніше, що можна зробити – це просто бути поруч.

Психологиня Груп підтримки для родин загиблих Анна

ПРИТЧА ДЛЯ БАТЬКІВ ПРО ТЕ, ЩО ПОРАДИТИ ДИТИНІ, ЯКЩО В НЕЇ ТРУДНОЩІ

Прийшла дочка до батька і каже:
– Батько, я втомилася, у мене таке важке життя, я не бачу в ньому ніякого сенсу! У мене постійно труднощі і проблеми … Я весь час пливу проти течії .. У мене просто немає більше сил !!! …Що мені робити ???
Батько замість відповіді поставив на вогонь три однакові каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав каву.
Через деякий час він вийняв з води моркву і яйце, і налив в чашку кави з третьої каструлі.
– Що змінилося? – Запитав він дівчину.
– Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді. – Відповіла вона.
– Ні, дочка моя, це лише поверхневий погляд на речі.
Подивися – тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин – окропу.
Теж саме відбувається і з людьми – сильні зовні можуть розклеїтися і стати слабкими, тоді як крихкі і ніжні лише затвердіють і зміцніють.
– А кава? – Запитала дочка.
– О! Це найцікавіше! Кава повністю розчинилась в новому ворожому середовищі і змінила її – перетворивши окріп в чудовий ароматний напій.
Є особливі люди, які не змінюються під тиском обставин – вони самі змінюють обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання з будь-якої, навіть найбільш несприятливої ситуації.
Я хочу, щоб ти припинила вести себе як “морквина”, згадала про те, що ти людина, щастя якої – в її власних руках!
Будь як кава. Будь сильнішою за каву!
Міняй обставини, а не себе саму !!

За перші 2 тижні жовтня у новинах прогриміло вже 2 випадки скоєння самогубства підлітками у м. Києві.
Дуже часто підлітки чи діти посилають нам сигнали у вигляді висловлень, погроз, спроб самогубства, щоб повідомити про свої наміри та потенційну небезпеку.

Які ж поведінкові прояви, на підставі яких можна вчасно виявити дітей з високим ризиком вчинення суїцидальних дій?

Дитина відкрито каже друзям/подругам. знайомим, що хоче накласти на себе руки
Дитина «репетирує» вчинення самогубства (демонструє петлю з ременя, мотузки, імітує самогубство тощо)
Шукає засоби самогубства або готує відповідні умови (купує отруйні/лікарські препарати)
Каже: «Мені все набридло», «Який сенс у тому, що я живу», «Не хочу більше нікого бачити, нічого робити»
Скаржиться на погані передчуття «Відчуваю, що скоро я помру»
Дитина постійно питає чи сама цікавиться питанням смерті, загробним життям чи похоронними ритуалами
Використовує натяки чи погрози: «Потерпіть ще трохи мене, недовго вам залишилось мучитися», «Ви ще пошкодуєте, але буде вже пізно»
Прибирає ретельно свою кімнату, роздає дорогоцінні для себе речі
Дитина стає раптово спокійною після стану стресу або тривалої депресії
Таємно готує щось і відмовляється пояснює що саме
Дитина знаходиться тривалий час зосередженою та внутрішньому стані. Не хоче бачитися з близькими друзями/подругами, ходити в гості, робити звичні речі

У наступних дописах розберемо дії педагога/ині та близьких родичів дитини на відповідні сигнали дитини.
А якщо ви вже помічаєте за своєю дитиною чи учнем/ученицею подібну поведінку - звертайтеся до наших консультантів терміново: 116 111 800 500 225

Проект «Підтримка Національної гарячої лінії для дітей та молоді. Фаза 2», впроваджується Громадською організацією «Па Страда-Україна» і Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), за підтримки уряду Японії.

Джерело матеріалу: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02qcPGYs1oWqvKrcasCpzBBNSi2Ao4B9EssNDDFAhMh9nrjFywApMdLqEcprE5ioNfl&id=100064322727220

ЯК УНИКНУТИ ДИСТРЕСУ У ДІТЕЙ ПІСЛЯ КАНІКУЛ

Кожному з нас потрібен певний час (зазвичай - 2-3 дні) на те, щоб перебудуватися. З розумінням і терпінням поставтеся до небажання дитини відразу робити уроки або відмовитися від ігор на смартфоні.

1. Повернення до режиму

Останні дні канікул і перші дні навчального навантаження - важкий час для нервової системи. Будіть дітей раніше на півгодини і раніше день за днем. І вже через три-чотири дні учень може вийти на "шкільний режим сну". Це якщо у вас є ще час. Якщо немає, то ви просто вкладайте учня раніше, будіть м'яко і довго, щоб він зміг прокинутися поступово і трохи повалятися в ліжку.

- Організація робочого місця - перетворіть це заняття в змагання, хто більше розбере непотрібного паперу і т.і.

- Складіть план на тиждень. Разом зі школярем на окремому аркуші паперу розпишіть його графік. Візуалізація краще допомагає підготуватися до трудових буднів.

2. Гуляйте більше. Добре, якщо ви будете гуляти перед сном. Навіть півгодини - добра справа. Коли школа вже почалася, діти повинні гуляти ще більше. Кисень вкрай важливий для нормального функціонування мозку.

3. Повернення до здорового харчування школяра. Після святкових щільних страв організму потрібне перезавантаження.

- дотримання питного режиму

- ненав'язлива детоксикація (кисломолочні продукти, овочі, фрукти, соки)

- ароматерапія допоможе впоратися з емоційним навантаженням

- комплекс вітамінів з Омега-3

4. Мотивація до навчання

Завдання - дати дитині позитивне підкріплення в найближчій перспективі.

- Зробити календар подій. Відзначити на шаблоні місяць важливі події, які будуть в найближчому часі: дні народження друзів, близьких, походи в кіно та інші розваги. Важливо дати відчуття, що свята не закінчилися.

- Знайдіть разом цікаві лекції і практичні заняття, які розбавлять нудні уроки і дадуть зрозуміти, що набуття знань і навичок може бути захоплюючою справою.

- Акцентуйте свою увагу на перемогах і досягненнях, а не помилках і поразках.

5. Знаходьте час для "простого спілкування"

Не зводьте своє спілкування з дитиною лише до обговорення уроків і оцінок. Не повинна дитина запам'ятати вічно роздратовану маму, втомленого, розчарованого дітьми, тата.

ПІКЛУЙТЕСЯ ПРО СЕБЕ! Будьте щасливими батьками щасливих дітей!

Як підлітку впоратися з прокрастинацією

Прокрастинація, або схильність відкладати важливі справи на потім, створює ілюзію свободи. Вона змушує людей думати, що вони мають багато часу, однак при цьому краде його. Прокрастинація схожа на безтурботну гру, але часто обертається почуттям провини й занепокоєння.

Причини прокрастинації

Злість. Основна причина прокрастинації – це злість. Підлітки, обурені владною поведінкою батьків і вчителів, схильні відкладати виконання роботи або виконувати її частково. Для підлітків, котрі почуваються безсилими, відкритий опір не годиться, тому що його наслідки будуть досить помітними. Однак ці підлітки прагнуть отримати бажане. Тому прокрастинація як маніпулятивна і пасивно-агресивна форма помсти є досить ефективною, оскільки обеззброює людей, наділених владою над підлітками (наприклад, батьків, учителів). Прокрастинація – це своєрідний самосаботаж: підлітки більше переймаються самостійністю, ніж шкільними оцінками. За допомогою прокрастинації підліток ніби усувається від роботи: «Ви не можете вказувати мені, що робити. Я виконаю роботу, коли буду до неї готовий».

Позиція жертви. Незважаючи на те, що людина, схильна до прокрастинації, сама є заручником своїх дій, вона вважає себе жертвою тих, хто нею керує й очікує від неї результатів. Така людина відчуває, що потрапила в ситуацію, за якої годі досягти прийнятного результату: і виконання, і невиконання роботи завдають їй дискомфорту. Вона завжди має відчуття, що повинна виконувати роботу, але ніколи не робить цього за власним бажанням.

У випадку з підлітками позиція жертви може виглядати так. Підлітку в школі не подобається хімія, тому що із цього предмета задають багато завдань і це дратує його. Хімія для нього заскладна, і він розуміє, що не зможе правильно виконати завдання, тому навіть не намагається цього зробити. Крім того, незабаром іспит, який він повинен скласти, але знає, що не зможе цього зробити. Тому вся ця ситуація здається підлітку геть несправедливою: предмет заскладний, а педагог незрозуміло пояснює (у такому разі підліток схильний говорити: «Учитель дуже поспішає, коли пояснює», «Він мене не любить» тощо).

Такі підлітки почуваються безнадійними. Упродовж багатьох років вони сумніваються у власних здібностях. Особливо часто це виявляється в дітей із синдромом дефіциту уваги й гіперактивністю або в дітей із розладами навчання. Коли діти вчаться в молодших класах, їм легше вдається усуватися від роботи. Але коли навчання в школі стає важчим, вони докладають до нього менше зусиль, вважаючи, що навчання надскладне, а вони недостатньо здібні. Відтак не намагаються виконувати завдання, тому що ймовірність невдачі висока, і це може виявити брак у них здібностей.

Перфекціонізм. Перфекціоніст схильний відкладати початок проекту тільки тому, що його бентежить думка, скільки енергії потрібно для ідеального здійснення проекту. Він схильний вважати, що «повинен» виконати роботу.

Батьки рідко сприймають своїх дітей як перфекціоністів, радше навпаки. Однак більшість перфекціоністів страждає від почуття нездатності впоратися з роботою. Під їхнім бажанням виконати роботу ідеально приховуються проблеми із самооцінкою. Високі стандарти – це добре: вони змушують нас прагнути більшого.

Коли людина не може примиритися з тим, що не є здатною відповідати цим стандартам, у неї розвивається перфекціонізм. Перфекціоністи, страждаючи від прокрастинації, встановлюють нереальні очікування, а потім усуваються від роботи, щоб не відчувати занепокоєння, яке вона викликає.

Хоча до прокрастинації схильні й багато дорослих, у підлітків вона є ознакою незрілості. Коли підлітки беруться до роботи, то не можуть відчувати насолоди до моменту її завершення. Також їм годі справитися з фрустрацією і занепокоєнням, коли вони вчаться чогось нового. Ви можете почути від підлітка фразу: «Так нечесно, це занадто важко».

Батькам варто навчити підлітка дивитися на такі ситуації з позиції «я думаю, що я зможу». Також слід встановлювати для підлітка очікування, що дають йому змогу виявляти самостійність і контролювати ситуацію. Це єдиний спосіб розвинути в нього внутрішню мотивацію, необхідну для виконання роботи.

Розгляньмо поради, які можуть використовувати батьки, щоб допомогти підлітку впоратися з прокрастинацією.

Не піддавайтеся на раціональні пояснення. Погляньмо правді у вічі: люди, схильні до прокрастинації, – брехуни. Вони регулярно брешуть самі собі про те, скільки часу їм потрібно для виконання роботи, роблячи висновок, що часу достатньо, аби зробити все ідеально. Така брехня називається раціоналізацією. Щоб упоратися з прокрастинацією, необхідно розпізнати раціоналізацію і вказати на неї людині, яка до неї схильна. Наприклад, коли ваша дитина використовує одну з перерахованих вище фраз, покажіть їй весь список і запитайте, чи знайомі їй такі ситуації:

«Я більш продуктивна, коли маю обмаль часу, тому чекаю, коли часу залишиться мало, і тоді зможу все зробити добре»;

«Якщо я почекаю, то зможу швидко написати цю статтю»;

«Якщо я зараз сяду за роботу, то пропущу серію свого улюбленого серіалу»;

«Не напружуйся. Це всього лише одне завдання. Світ не впаде, якщо я його не зроблю»;

«Я не знаю, як це зробити, тому почекаю, може, що-небудь придумаю»;

«Мені легше зробити цю роботу, коли добре почуваюся, тому я почекаю, поки мій настрій не покращиться»;

«Минулого разу я зробив усе в останній момент, і вийшло добре. Чому б і зараз не вчинити так само?».

Уникайте негативного мислення. Люди, схильні до прокрастинації, негативно налаштовані до своєї роботи. Розгляньмо декілька їх негативних настанов і спробуймо їх переформулювати.

Коріння прокрастинації

Розпізнати, чи схильні ви до прокрастинації, можна за допомогою таких кроків:

з'ясуйте справжні причини вашої прокрастинації. Перерахуйте стільки, скільки зможете згадати;

розгляньте реальні причини й постарайтеся подолати їх. Будьте енергійні;

почніть виконувати завдання.

Інші стратегії:

уявіть, що ваше завдання маленьке і легке («Я написав багато чудових робіт, а це –лише одна маленька стаття»);

розбивайте роботу на маленькі завдання, виконуйте їх по одному («Сьогодні ввечері я просто доберу потрібні книги. Згодом я перегляну їх»);

складіть п'ятихвилинний план: працюйте над чимось усього п'ять хвилин. Після закінчення цього часу ви можете спрямувати увагу на інше завдання. Однак, найімовірніше, ви вже будете залучені в процес і захочете продовжити роботу;

використовуйте «техніку помідора»: розбивайте завдання на 25-хвилинні періоди, роблячи після кожного періоду коротку перерву;

використовуйте техніку Еріка Баркера. Складіть список справ; найскладніші й найбільш неприємні з них розташуйте на початку, а легші – наприкінці. Потім розділіть найскладніше завдання на окремі кроки. Це допоможе подолати страх і зрозуміти, з чого почати виконання завдання. Якщо така техніка не спрацювала, значить, ви недостатньо детально розподілили завдання на кроки.

Нарешті, запам'ятайте, що в боротьбі з прокрастинацією важливо привчити підлітка не відволікатися від роботи, а не змушувати його дотримуватися ваших інструкцій. Допоможіть йому зосередитися на завданнях, а не на ваших очікуваннях, які можуть його дезорієнтувати. Хваліть його за кроки, які він робить у правильному напрямку, і не критикуйте за невдачі. Ніколи не бурчіть – це веде до взаємного незадоволення і створює зайвий тиск на підлітка. У результаті він може почати чинити опір.

Прокрастинація все тільки ускладнює. Дитина, схильна до прокрастинації, приймає позицію жертви, у неї посилюється занепокоєння, розвивається негативне ставлення до навчання. Вищевказані стратегії можуть допомогти, але їх одних недостатньо, щоб цілковито позбутися прокрастинації. Єдиний спосіб – послідовно вчити дитину зосереджуватися на поставлених завданнях. Це потребує часу й емоційного розвитку.

Важливо змінити звички дитини, допомогти їй відчути душевний спокій, силу, відповідальність за своє життя. Підліток, схильний до прокрастинації, почувається слабким і безпорадним, а цілеспрямований – сильним і здібним.

Розвиток дитини

Коли рідні чи близькі нам люди йдуть на фронт, це випробування і подвійний стрес для всієї родини. Та ще складніше дати собі раду з цим малечі, яка не має відповідей на безліч запитань і сприймає реальність дещо інакше.

Сьогодні тисячі українських дітей чекають з фронту дідуся, брата, маму чи тата, а дехто і обох батьків. В цей період малеча особливо вразлива і як ніколи потребує підтримки.

Психологи Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" радять за можливості не розривати зв’язок дитини з близькою людиною, висловлюватися обережно, але бути щирими, а ще — не забувати про активності, які допоможуть пережити тривогу і смуток